Головна водна артерія України з кожним роком потерпає від забруднень, проте рятувати її не поспішають
Всім відоме значення річок – носіїв прісної води для життя людства. Від екологічного стану річок країни багато в чому залежить здоров’я нації. На жаль, сьогодні екологічний стан головної ріки України – Дніпра – залишає бажати кращого.
Ще досі головна водна артерія країни відчуває вплив Чорнобильської катастрофи. Узяти хоча б той факт, що у Дніпро потрапляє вода з ураженої радіацією Прип’яті – найбільшого водного об’єкту зони відчуження.
Проте замість того, щоб рятувати річку від трагічного відгомону минулого, ми спричинюємо глобальне забруднення ріки промисловими і комунальними стоками.
Мабуть, багато хто, прочитавши наступну інформацію, більше не захоче купатися у київському Дніпрі, вода якого, між іншим, може потрапити до квартири будь-якого киянина. Справа у тім, що у місті існує 41 випуск дощової каналізації, з них лише п’ять мають очисні споруди, а інші спускають дощову каналізацію у річку. Таким чином, хімічне, бактеріологічне та механічне забруднення води киянам забезпечене. Не менш небезпечне теплове забруднення дніпрових вод: металургійні заводи, забираючи воду для виробництва, її повертають, але вже на кілька градусів вищою. У результаті – забруднена вода, флора і фауна річкової системи страждає… І якщо ви полюбляєте влітку відпочивати на дніпрових берегах, знайте, що у цвітінні води, на яке ви скаржитесь, також є вина металургійних заводів. Ще одна загроза для річки – прибережна забудова, що спричинює забруднення води, яке за діючим законодавством майже неможливо контролювати. Що там, за високими парканами, закриваючими від народу мальовничі краєвиди Шевченкової ріки? Невідомо. Невраховані забруднені води ускладнюють і без того вкрай важкий стан Дніпра. А скільки побутового сміття потрапляє у дніпрові хвилі щороку? А все це байдужість, необережність, безпечність, небажання думати про інших та про майбутнє, лінь, халатне ставлення до природи…
Згадаємо деякі застережливі факти. Три місяці тому поблизу Херсона в Дніпрі було виявлено розлив нафтопродуктів, що стався внаслідок несанкціонованого врізання. Плями з бензину АІ-95 поширились на ділянці загальною площею 150-200 кв. м. Благо, що плями бензину поширились на льоду – фахівці зібрали шкідливі викиди у окрему ємність і обробили сорбентом. І це не єдиний випадок в Україні.
Ще раніше – влітку минулого року – Дніпро страждало через спеку і неочищені стоки, внаслідок яких у воді розмножувались синьо-зелені водорості. Ріка радше нагадувала болото, принаймні біля берегів. Риба гинула, у воду небезпечно було навіть заходити – адже збудники хвороб і отруйні речовини неорганічного походження можуть проникати в організм навіть через шкіру. Більшість відпочиваючих, які мали невеликі рани чи захворювання на тілі, після купання у річці отримували серйозні ускладнення.
Між іншим, до такого стану не лише столичних пляжів неабияку причетність має ще одна аварійна ситуація, яка цілком може бути названа екологічною катастрофою. У березні 2010 року київська ГЕС спустила рівень води на 1 метр, не дочекавшись, поки скресне крига. Уся риба загинула, повторюючи ситуацію двадцятилітньої давності. Проте масштаб тих подій з минулорічними не зрівняти. Подейкують, що ГЕС відчувала на собі тиск можновладців, адже в той час існувала загроза підтоплення селища Конча-Заспа, де, як відомо, розміщені маєтки впливових політиків та бізнесменів. Як на зло, через рік ситуація знову повторилася… Отже, залишається невідомим, яке Дніпро чекатиме на нас у липні та серпні, коли температура повітря досягне максимальних показників.
Про те, наскільки «чисте» Київське водосховище свідчить кількість сміття, яку дістали з його дна кілька днів тому. За 4 години водолази дістали 1,5 тонни сміття! Серед знайденого на дні – пластикові пляшки, автомобільні покришки, металолом на будь який смак (щоправда, іржавий) та навіть ваги радянського зразка. Очищення дна Київського водосховища було організоване у зв’язку з підготовкою до Чемпіонату світу з водної «Формули-1», яка відбудеться наприкінці липня.
Дуже болісно по екологічному стану Дніпра б’є бездіяльність влади. Хоча у 1997 році й була прийнята Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, але зараз вона не діє. Раніше казали, що не вистачає коштів. Можливо, на папері десь щось і робиться, проте у реальному житті все інакше – вода як забруднювалась, так і забруднюється. Складається враження, що влади це взагалі не стосується. Мабуть, це і є та наша фатальна помилка – вважати, що це нас не торкнеться. Але екологічні питання стосуються всіх.
Як на мене, то головною причиною забруднення наших річок є навіть не промислові відходи, а ставлення нас, українців, до цієї проблеми. Мабуть, для того, щоб покращити стан українських річок, нам потрібно в першу чергу покращити стан культури в країні, у тому числі екологічної.
Якщо нам не шкода маленьких річечок, що впадають у Дніпро, які з кожним днем невпинно знищуються, забруднюються, засихають, то давайте хоча б подумаємо про головний питний ресурс, як-то кажуть, не плюватимемо у колодязь… Проте українці не поспішають бити на сполох. І поки кожен українець не усвідомить важливість чистого й живого Дніпра, змінити ситуацію буде майже неможливо. І все це дуже дивно. Людство вже стоїть на порозі водної кризи, а тут – таке «наплювацьке» ставлення до головної річки країни. Тож залишається надіятись, що кожен з нас таки зможе свідомо оцінити ситуацію і почне бережливо ставитись до своєї країни. А береженого, кажуть, й Бог береже.
Ще досі головна водна артерія країни відчуває вплив Чорнобильської катастрофи. Узяти хоча б той факт, що у Дніпро потрапляє вода з ураженої радіацією Прип’яті – найбільшого водного об’єкту зони відчуження.
Проте замість того, щоб рятувати річку від трагічного відгомону минулого, ми спричинюємо глобальне забруднення ріки промисловими і комунальними стоками.
Мабуть, багато хто, прочитавши наступну інформацію, більше не захоче купатися у київському Дніпрі, вода якого, між іншим, може потрапити до квартири будь-якого киянина. Справа у тім, що у місті існує 41 випуск дощової каналізації, з них лише п’ять мають очисні споруди, а інші спускають дощову каналізацію у річку. Таким чином, хімічне, бактеріологічне та механічне забруднення води киянам забезпечене. Не менш небезпечне теплове забруднення дніпрових вод: металургійні заводи, забираючи воду для виробництва, її повертають, але вже на кілька градусів вищою. У результаті – забруднена вода, флора і фауна річкової системи страждає… І якщо ви полюбляєте влітку відпочивати на дніпрових берегах, знайте, що у цвітінні води, на яке ви скаржитесь, також є вина металургійних заводів. Ще одна загроза для річки – прибережна забудова, що спричинює забруднення води, яке за діючим законодавством майже неможливо контролювати. Що там, за високими парканами, закриваючими від народу мальовничі краєвиди Шевченкової ріки? Невідомо. Невраховані забруднені води ускладнюють і без того вкрай важкий стан Дніпра. А скільки побутового сміття потрапляє у дніпрові хвилі щороку? А все це байдужість, необережність, безпечність, небажання думати про інших та про майбутнє, лінь, халатне ставлення до природи…
Згадаємо деякі застережливі факти. Три місяці тому поблизу Херсона в Дніпрі було виявлено розлив нафтопродуктів, що стався внаслідок несанкціонованого врізання. Плями з бензину АІ-95 поширились на ділянці загальною площею 150-200 кв. м. Благо, що плями бензину поширились на льоду – фахівці зібрали шкідливі викиди у окрему ємність і обробили сорбентом. І це не єдиний випадок в Україні.
Ще раніше – влітку минулого року – Дніпро страждало через спеку і неочищені стоки, внаслідок яких у воді розмножувались синьо-зелені водорості. Ріка радше нагадувала болото, принаймні біля берегів. Риба гинула, у воду небезпечно було навіть заходити – адже збудники хвороб і отруйні речовини неорганічного походження можуть проникати в організм навіть через шкіру. Більшість відпочиваючих, які мали невеликі рани чи захворювання на тілі, після купання у річці отримували серйозні ускладнення.
Між іншим, до такого стану не лише столичних пляжів неабияку причетність має ще одна аварійна ситуація, яка цілком може бути названа екологічною катастрофою. У березні 2010 року київська ГЕС спустила рівень води на 1 метр, не дочекавшись, поки скресне крига. Уся риба загинула, повторюючи ситуацію двадцятилітньої давності. Проте масштаб тих подій з минулорічними не зрівняти. Подейкують, що ГЕС відчувала на собі тиск можновладців, адже в той час існувала загроза підтоплення селища Конча-Заспа, де, як відомо, розміщені маєтки впливових політиків та бізнесменів. Як на зло, через рік ситуація знову повторилася… Отже, залишається невідомим, яке Дніпро чекатиме на нас у липні та серпні, коли температура повітря досягне максимальних показників.
Про те, наскільки «чисте» Київське водосховище свідчить кількість сміття, яку дістали з його дна кілька днів тому. За 4 години водолази дістали 1,5 тонни сміття! Серед знайденого на дні – пластикові пляшки, автомобільні покришки, металолом на будь який смак (щоправда, іржавий) та навіть ваги радянського зразка. Очищення дна Київського водосховища було організоване у зв’язку з підготовкою до Чемпіонату світу з водної «Формули-1», яка відбудеться наприкінці липня.
Дуже болісно по екологічному стану Дніпра б’є бездіяльність влади. Хоча у 1997 році й була прийнята Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, але зараз вона не діє. Раніше казали, що не вистачає коштів. Можливо, на папері десь щось і робиться, проте у реальному житті все інакше – вода як забруднювалась, так і забруднюється. Складається враження, що влади це взагалі не стосується. Мабуть, це і є та наша фатальна помилка – вважати, що це нас не торкнеться. Але екологічні питання стосуються всіх.
Як на мене, то головною причиною забруднення наших річок є навіть не промислові відходи, а ставлення нас, українців, до цієї проблеми. Мабуть, для того, щоб покращити стан українських річок, нам потрібно в першу чергу покращити стан культури в країні, у тому числі екологічної.
Якщо нам не шкода маленьких річечок, що впадають у Дніпро, які з кожним днем невпинно знищуються, забруднюються, засихають, то давайте хоча б подумаємо про головний питний ресурс, як-то кажуть, не плюватимемо у колодязь… Проте українці не поспішають бити на сполох. І поки кожен українець не усвідомить важливість чистого й живого Дніпра, змінити ситуацію буде майже неможливо. І все це дуже дивно. Людство вже стоїть на порозі водної кризи, а тут – таке «наплювацьке» ставлення до головної річки країни. Тож залишається надіятись, що кожен з нас таки зможе свідомо оцінити ситуацію і почне бережливо ставитись до своєї країни. А береженого, кажуть, й Бог береже.
Ксенія Кривошея
2011
Немає коментарів:
Дописати коментар